Діти іноді потрапляють у важкі для них ситуації, і їм важко впоратися з тим, що є новим, відмінним і невідомим.

Якщо ви знаєте, що ваша дитина могла бути свідком складної ситуації, ви можете почати розмову з нею вдома таким чином:
«Я чув про те, що сталося у вашій школі… що ви про це думаєте?»
«Що інші знають про це? Ви говорили про це?»

Розмовляючи з дитиною:

Зберігайте спокій, не панікуйте.
Поставтеся до повідомлень дитини серйозно, не ігноруйте їх. Діти можуть сприймати реальність не так, як дорослі, іноді світ фантазій змішується з реальним. Варто зробити тривоги і страхи дитини реальними.
Не відганяйте дитину, не кажіть «у мене немає часу», «я зайнятий», такі повідомлення викликають у дитини відчуття, що її відкидають, і вона змушена самостійно вирішувати проблему.
Забезпечте спокійні умови для розмови.
Поважайте емоції дитини, іноді діти сильніше переживають те, що відбувається.
Надайте дитині емоційну підтримку.

«Я розумію, що ви переживаєте цю ситуацію…»

«Я бачу, як вам важко…»

Слухайте уважно, зосередьтеся на тому, що він говорить і як він це говорить.
Не розважайте, не веселіть, не жартуйте – дитина має право відчувати і переживати ситуації по-своєму. Жарти над складними ситуаціями можуть змусити вашу дитину замкнутись і не захотіти більше про це говорити.
Поділіться своїми почуттями та міркуваннями щодо теми, про яку ви говорите. Пам’ятайте, не судіть і не критикуйте. Ви можете показати, що ця ситуація також викликає у вас емоції.
Будьте терплячі та чуйні, приділяйте дитині стільки часу, скільки їй потрібно, щоб поділитися з вами своїми тривогами та труднощами.
Чесність має цінність і створює добрі стосунки та зв’язки з дитиною.
Якщо це сприятливий час, поговоріть про наслідки такої події для цієї людини та її близьких.
Пам’ятайте, що дотик і близькість також важливі, не бійтеся обійняти дитину, якщо вона цього потребує.

Якщо ви вважаєте, що з вашою дитиною відбувається щось неприємне, зверніться до спеціаліста, наприклад, до педагога чи психолога.